A közbéke érdekében - ukrán fordítás - Trianon tarthatatlan

A Magyarok Világszövetsége 2013. június 4-én Versailles-ban hirdette ki a szervezet Elnöksége által 2013. február 17-én elfogadott felhívást, amelyet a világ magyarságának és minden jóhiszemű embernek rendelkezésére bocsát a trianoni és a párizsi békeparancsok elleni harchoz való segédeszközként. Korábban közzétettük a Trianon tarthatatlanságáról szóló felhívás angol, francia, német, cseh, szlovén, orosz, szlovák és román fordítását, most pedig az ukrán nyelvűt adjuk közre.  Arra biztatjuk tagjainkat és híveinket, hogy terjesszék azt minél szélesebb körben, és használják mindennapi vitáikban, valahányszor a trianoni békeparancs igazságtalanságát, tarthatatlanságát szeretnék bizonyítani.

 

Заради загального миру та злагоди

Звернення  Всесвітньої федерації угорців,

ініційоване  Ласло Ботошем

 

Майбутнє нашої Батьківщини, яке було безжалісно розчленоване  Тріанонським мирним договором 4 червня 1920 року, знаходиться у невизначеній ситуації; доля нашого народу  погіршується. Майже століття триває розчленування угорської нації при відсутності ефективного протидіючого засобу хоча б на ідеологічному рівні. VIII. Всесвітнім конгресом угорців прийнята нова Концепція угорської  нації під назвою – Майбутнє під знаком Святої Корони, яка закладає  ідейні основи протидії Тріанонській  (1920 р.) та Паризькій (1947 р.) мирним договорам.

 

„Видатний внесок угорської нації у досягнення  людства проявляється у створенні такого державного устрою, центром якого є людина, незалежно від  її расової належності, статі, національності або віросповідання. Наші предки цю державу заснували на  вченні Святої Корони та назвали її країною Святої Корони"– проголошує  нова концепція нації 2012 року.

 

З нагоди 93-ої річниці Тріанонської мирної угоди ми пропонуємо  до уваги угорської нації та всіх людей  ідеологічну основу – висновок  Всесвітнього конгресу угорців, який підтверджує правду угорської нації, нетерпимість до Тріанонського мирного договору, який співзвучний та підтверджується  також позицією двох видатних представників чеської інтелігенції.

 

Чеський політолог Рудольф Кучера у виданій у 2008 р. книзі Історія Центральної Європи очима чеського політолога цитує аргументи видатного чеського історика Франтішека Палацького (стор. 70-71):

 

Франтішек Палацький у  своїй роботі Ідея Австрійської держави" оцінює угорську конституцію таким чином:Суть угорських державних   інститутів у цілому настільки здорова та благодатна, що на мою думку та на мій погляд її доцільно було б застосувати і в інших державах; у ній є живі паростки справжньої державної автономії, без якої громадянська та політична свобода ніде довго не може існувати; у ній присутній принцип реформ та безмежна здатність до удосконалення,  без яких всі інститути приречені на загибель. Якраз на основі цього можна розтлумачити загальну любов гунгарушів (населення середньовічної  угорської держави) до їх історичної конституції  та їх невичерпну енергію, яку вони використовують на її підтвердження та захист; гунгаруші не можуть жити та розвиватися в умовах бюрократії ..."

 

Якою ж була ця конституція і яким було її історичне значення? Перш за все слід відмітити, що підґрунтям історичної угорської держави слугувала тисячолітня прив'язаність гунгарушів до їх конституційної перманентності. Головним досягненням цієї конституції був розподіл  влади між правителем та дворянами, у той же час  „демократичність" по суті засновувалась на широкій децентралізації та  автономних державних закладах. На першому місці слід згадати державні збори, які обговорювали кожну пропозицію короля, і з своїх кругів вибирали палатина (намісника короля), та через Раду  намісників втілювали у життя плани, які приймалися спільно королем та дворянами. Основою децентралізованої державної влади були комітати, адміністративні одиниці, які були наділені різними повноваженнями на окремих територіях королівства, на чолі яких стояв  ішпан (губернатор), віце-ішпан та вибрані з низів місцеві чиновники. Кожний комітат у державних зборах  був представлений  двома делегатами. Збори комітатів, у роботі яких приймало участь усе вільне населення, вибирали секретаріат, який власне і керував справами комітата.

 

„Закони, прийняті державними зборами та затверджені королем, слід було оприлюднювати на загальних зборах комітата з тим, щоб  комітатська управа втілювала їх у життя. Через комітатські відомства доводились до широкої громадськості і розпорядження вищих  державних органів, а збори комітата – у випадку, якщо ці рішення обмежували їх права, - мали право подати протест проти них, тим самим призупинити їх виконання. Якщо мова йшла про непопулярні розпорядження, окремі  комітати доводили до відома один одного зміст протесту; якраз це був  той спосіб, завдяки якому в історичній Угорщині можна  було масово виступити проти неприйнятних розпорядженьі протидіяння комітатів могло навіть перешкодити виконанню рішення.

 

Якраз ці комітатські самоуправління з широкою сферою впливу виконували роль того нездоланного щита, яким угорці захищали свою державну самостійність, і завдяки якому перемагали прагнення правителів."

 

Боротьба угорців за свою конституцію була тривалою та кровопролитною, як і будь-яка боротьба за політичну свободу. Ця боротьба є яскравою сторінкою історії Центральної Європи, та у майбутньому має знайти своє відображення у підручниках з історії Центральної Європи. З точки зору боротьби за права людини та громадянина, яка ведеться у наші дні, ця боротьба є тою традицією, якої неодмінно слід дотримуватись, замість необгрунтованого прославлення створення національних держав на території  Центральної Європи.  Національні держави, наряду з тим, що тимчасово втілюють у життя  численні національні прагнення та надають окремим націям національну свободу, позбавляючи  інші нації того, що для них дорожче всього, не гарантуючи їм тривалої політичної свободи, і не приносячи миру країнам Центральної Європи.


Чи потрібні більш красномовні підтвердження, ніж докази Франтішека Палацького та Рудольфа Кучера про те, що створена угорською нацією країна Святої Корони не пригнічувала народи, які жили тут у меншості?


Навряд чи. Тому цілком справедливою є вимога  нової  концепції угорської нації:

 

Враховуючи той величний державний устрій, який протягом століть в країні Святої Корони відкривав широкі можливості для розвитку націй, переконливо просимо та наполягаємо, щоб  країни-правонаступники Тріанонського мирного договору закріпили у своїх конституціях той факт, що громади угорської нації, силою політичного примусу попали під їх владу, але  незмінно залишаються частиною угорської  нації ".


При
йнято: Президією Всесвітньої федерапції угорців 17 лютого 2013 у м. Будапешт.
О
прилюднено: 4 червня 2013 у місці заключення

Тріанонського мирного договору, у м. Версаль.

 

 

 

A közbéke érdekében

A Magyarok Világszövetségének

Botos László által kezdeményezett felhívása

 

Az 1920. június 4-én a trianoni békeparanccsal megcsonkított Hazánk jövője kétséges, és bírhatatlan népünk állapota. Közel egy évszázada tart a magyar nemzet szétdaraboltatása anélkül, hogy ennek hatásos ellenszerét a magyarság akár eszmei szinten is felmutatta volna. Viszont a Magyarok VIII. Világkongresszusa és az általa elfogadott új magyar nemzetmeghatározás már címében is megteremti az eszmei alapot a trianoni (1920) és párizsi (1947) békeparancsok elleni fellépéshez: Jövő a Szent Korona jegyében.

 

„A magyar nemzet legkiemelkedőbb hozzájárulása az egyetemes emberiség felemelkedéséhez annak az államrendnek a kialakításában testesül meg, amely egyedülálló mértékben helyezi középpontba az ott élő emberek nemére, fajára, nemzetiségére és vallására való különbségtétel nélkül az emberi méltóságot. Ezt az államot eleink a Szent Korona tanra alapozták, és a Szent Korona országának nevezzük" – hirdeti a 2012-ben elfogadott új nemzetmeghatározás.

 

A trianoni békeparancs 93. évfordulóján a világ magyarsága és minden jó szándékú ember rendelkezésére bocsátjuk azt az eszközt, amely minden eddiginél hatásosabban, két kiemelkedő cseh értelmiséginek a Magyarok Világkongresszusának értékelésével egybecsengő érveivel támasztja alá a magyar nemzet igazságát, Trianon tarhatatlanságát. Íme:

 

Rudolf Kučera, cseh politológus, 2008-ban kiadott: Közép-Európa története egy cseh politológus szemével c. könyvében egy elismert cseh történész, František Palacký érvelését idézi (70-71 o.)

 

František Palacký Az osztrák állameszme című dolgozatában így értékelte a magyar alkotmányt: „A magyar országos intézmények magva magában véve oly egész­séges és áldásos, hogy véleményem szerint érdemes volna más or­szágokban is alkalmazni; megvan benne az igazi országos autonó­mia eleven csírája, amely nélkül a polgári és politikai szabadság sehol sokáig és tartósan meg nem maradhat; jelen van benne a re­form és a határtalan tökéletesíthetőség elve is, amely nélkül min­den emberi intézménynek pusztulnia és elpusztulnia kell. Eb­ből lehet megérteni és magyarázni a hungarusoknak (nem csupán a magyaroknak) a maguk ősi alkotmánya iránti közös szeretetét s a rendkívüli energiát, amelyet annak fenntartására és védelmére fordítanak; a hungarusnak bürokrá­cia alatt élnie és boldogulnia nem lehet..."34 Milyen volt hát ez az alkotmány, és mi volt a történelmi jelentősége? Először is állapít­suk meg, hogy a hungarusok ezeréves alkotmányos folytonossá­gukhoz való ragaszkodása alkotta a történelmi magyar állam lét­alapját. Ennek az alkotmánynak a fő előnye a hatalommegosztás volt az uralkodó és a rendek közt, miközben a tulajdonképpeni „demokratikusság" a széles körű decentralizáción, az autonóm or­szágos intézményeken nyugodott. Első helyen említsük meg az országgyűlést, amely minden királyi javaslatot megvitatott, és saját kebeléből választotta a nádort (palatínust), a király helyettesét, s az a Helytartótanács segítségé­vel végrehajtotta a király és a rendek által közösen elfogadott ter­veket. A decentra­lizált országos hatalom voltaképpeni alapjai a vármegyék voltak, a királyság egyes területein illetékes közigazgatási egységek, me­lyeknek élén a comes (főispán), az alispán és a több­nyire alulról választott helybeli tisztviselők álltak. Minden várme­gye két követet küldött az országgyűlésbe. A vármegyegyűlések, melyeken részt vett az egész szabad lakosság, választották a vár­megye ügyeit intéző tisztikart. „Az országgyűlésen elfogadott és a király által szentesített törvényeket ki kellett hirdetni a vár­megyegyűlésen, hogy aztán a vármegyei hatóságok végrehajtsák azokat. A legmagasabb állami szervek intézkedéseit szintén ki kellett hirdetni a vármegyei hivatalok útján, és a vármegyegyűlés­nek jogában állt, hogy az olyan rendeletek ellen, amelyeket sérel­mesnek tartottak, »tiltakozásokat« nyújtsanak be, és végrehajtásukat a tiltakozások elintézé­séig leállítsák. Ha valamilyen népszerűtlen rendeletről volt szó, az egyes megyék közölték egymással tiltakozásuk tartalmát; ez volt az az eszköz, mellyel a történelmi Magyarországon tömegesen fel lehetett lépni a nem tetsző rendeletek ellen, ezek végrehajtását a megyék ellenállása akár meg is akadályozhatta. Ez a széles körű vármegyei önkormányzat volt az a legyőzhetetlen pajzs, amellyel a magyarok megvédték állami önállóságukat, és amellyel győztek az uralkodók egységesítő törekvéseivel szemben."35 A magyarok harca a magyar alkotmányért hosszú és véres volt, mint minden harc, amelyet a politikai szabadságért vívnak. Ez a harc a közép-európai történelem legfényesebb lapjaira tartozik, s a jövőben min­den Közép-Európa történetével foglalkozó tankönyv részének kel­lene lennie. Az emberi és polgári jogokért folytatott mai küzdel­münk számára ez olyan hagyományt jelent, amit vállalni kellene, a közép-európai nemzetállamok megalakulásának megalapozat­lan dicsőítése helyett. A nemzetállamok ugyan ideiglenesen meg­valósítottak számos nemzeti törekvést, meghozták némely nemzet­nek a nemzeti szabadságot, másoktól viszont elvették azt, s ami a legfontosabb, nem biztosították tartósan a politikai szabadsá­got, sem a békét nem hozták meg Közép-Európában.

 

Kell-e František Palacký és Rudolf Kucera érvelésénél fényesebb bizonyíték arra, hogy a magyar nemzet által megteremtett Szent Korona országa nem nyomta el a kisebbségben élő népeket?

 

Aligha. Jogos és elvárható tehát az új magyar nemzetmeghatározás követelése:

 

Annak a nagyvonalú állami berendezkedésnek fejében, amely évszázadokon keresztül lehetővé tette, hogy a Szent Korona országában a későbbi trianoni utódállamok államalapító nemzetei fejlődhessenek, elvárjuk, hogy e nemzetek rögzítsék alkotmányukban azt a tényt, hogy az uralmuk alá politikai kényszerrel sodort magyar nemzeti közösségek továbbra is, és megváltoztathatatlanul a magyar nemzet részei."

 

Elfogadta az MVSZ Elnöksége 2013. február 17-én, Budapesten

Kihirdetve 2013. június 4-én, Versailles-ban, a trianoni békeparancs helyszínén

 

MVSZ Sajtószolgálat

7984/130729

Nincsenek megjegyzések:

Megjegyzés küldése

Megjegyzés: Megjegyzéseket csak a blog tagjai írhatnak a blogba.